четвер, 23 травня 2013 р.

* * * *

в день коли
шкіру янгола
прохромили кістки хребта
а нуртування його крові
стало словами
од яких запаморочився світ

ти висмикнула свою руку з-під моєї
загатила поглядом сизий туман
і погнала його вниз як отару

я ж одвів від тебе очі
і подивився далеко через твоє плече –

там на поверхні ріки
зануреної у власну тінь
нерухомо лежала самотність
і неприкаяність усіх на світі речей
що колись почалися зі щастя

я тоді подумав що смерть
це золота рибина
що перестрибує кам’яний міст
на льоту ковтаючи
гігантського чорного бика

Немає коментарів:

Дописати коментар