четвер, 25 вересня 2014 р.

* * * *

Він так ішов – нікому, бо кому?
Він – вересень, та хто його вже любить?
Довкіл тітки провітрюють пітьму,
мов гаманці, затискуючи губи...

Він був комусь. А сам собі не був.
Він якось враз позбавився усього.
Холодні двері взявши на скабу,
пішов собі, як старець, на дорогу.

І шепотів, аж душу застудив,
сутулим тіням, нетерплячим дітям:
"Я вже нікому в світі не один...

Вже нікому й наснитися у світі..."

субота, 6 вересня 2014 р.

* * * *

Туди, де все - рукою до руки,
теплом до вій і пасмами до скроні,
туди, де сон розбитий на скалки
губами губить ягоди безсонні,
пішов Господь - як музика, хисткий -
безсмертники сушити на осонні.