суботу, 25 жовтня 2014 р.

* * * *

Сивим китицям-птицям
у вечірніх кагатах
все неспіване сниться,
все не хочеться спати.

Хто не вірив – побачить,
хто любив – одсахнеться.
Ось вам очі незрячі,
ось обмануте серце.

Наспівалися синьо?
Насміялися срібно?
Нате ж мокре вориння,
нате ниву безхлібну.

Нате сяючу крицю
снігового булату...

Хочуть снитися птиці.

Тільки нікому спати.

середу, 15 жовтня 2014 р.

* * * *

В темноті гойдаєшся, як човен,
а проте не спиш, не спиш, не спиш.
Вислизаєш, як з молитвослова
вже не річ, а вимовлена тиш.

Чорний, перепалений до зморшки,
як вогнем насипаний на сніг,
хоч би крику крізь могильну дошку
я благаю в коренів твоїх.

Ти ж бо тільки дивишся впівока,
світишся крізь темні жолоби
зі своєї синьої затоки,
зі своєї сонної плавби.