четвер, 1 лютого 2018 р.

* * * *



А де ж ті зими, ті справдешні зими?
Хтось грів когось…
І сніг його сліпив…
Мої обійми – рвійні, нетерпимі –
в яких полях обмацують стовпи?

О місяць лютий, клятий місяць лютий,
чого ти знову ожеледь приніс?
Іде розлука – зустрічає скруту:
– А здрастуй, сестро!
– А позич-но сліз…

Тобі ще мало покаянь і спізнень?
Ну то напни цю негідь, цю нудьгу!
Щоб тіні від проталої білизни,
Мов сироти, тремтіли на снігу.