* * * *

переступивши

останню в цьому році сливу

зайти

й побачити

ключ у дверях

померлого сусіда

чогось

ми завжди жалкуємо

набагато більше

за надісланими листами

ніж за тими

що колись

так і не зважились надіслати

* * * *

Хтось уночі приходив до жоржин.
Вони стояли майже що байдужі,
А він блукав, замислений, один,
Із-за бузку, неначе з-за гардин,
Всміхався гірко місяцю в калюжі.

Щось місяць малював на темноті:
Здаля – як змії, зблизька – наче лосі…
А той сидів, чого він тут хотів
Між сонними жоржинами під осінь?

Дивився ще, та вже не добачав,
Як щось під ноги притьма полетіло –
Так падає з дівочого плеча
Прозорий  шалик на персидський килим.