неділя, 16 липня 2017 р.

* * * *




Ніхто нічого не казав.
Спадала тьма, стерня колола.
І церква – синя, як сльоза.
І Бог надламаний, як голос.

Було не холодно, однак
на цвинтарі, супроти ночі
порожній облетілий мак
молився голосом жіночим.

І наче взяті хтозна й де –
такі смутні, безоборонні –
тулили руки до грудей
навіки спалені ікони.

Немає коментарів:

Дописати коментар