понеділок, 2 квітня 2012 р.

ми мовчимо і бачимо немов...



                            где бродит табун вверх ногами
                           и плачет кобыла в метельном дыму,
                           к тебе прикасаясь губами.

                                                         (Иван Жданов)

ми мовчимо і бачимо немов
зима а трави наче й не зимові
стоять губами в тому табунові
в якому й ми по губи стоїмо

і наша фіра їде по ночах
неначе човен а в човні неначе
то ти в туман смієшся ніби плачеш
то черкається човен об печаль

чи то до скронь тече твоє пасмо
чи в голий степ стікаються ковили
тим часом фіра їде проз могили
в яких ми теж по губи стоїмо

бо це табун бо ми йому пливем
а може то з туману нам здалося
що ми пливем щасливі й безголосі
що плачемо неначе сміємося
й не знаємо де мертве де живе

2012р.

Немає коментарів:

Дописати коментар