ти старієш
ти вже
не охочий до
теплих одверть
все чутніша
печаль
і немов затишніша
за радість
ще не пише тобі
над планшетом
нахилена смерть
у кросівках
легких
на закинутій
літній естраді
ти минаєш її
проз вокзал і
театр і базар
ув осінній юрмі
не додому ідеш як додому
і не пишеш листів
і не віриш
вечірнім сльозам
і скидаєш пальто
на свою молоду
невагомість
ще не пахне тобі
те зело що у
землю росте
просто хочеться
стати
й навіки обнятися
з лісом
так ти все й
уявляв
так і бачив собі
а проте
ти боїшся старіти
боїшся
боїшся
боїшся
Немає коментарів:
Дописати коментар