Ворушить карти
знуджений лайдак.
А під вікном
хтось трусить падолистом –
то осінь - ведмедівна молода.
Вона п’янить,
вона хитає стіни –
тремтять столи, і
сіни, і ванькир.
Тяжкі стада
горіхів і шипшини
червоним риком
завертає в двір.
Корчма на неї
розверзає рота.
Сміються люди.
Гавкають хорти.
Вона гарчить і
торгає ворота.
Вона од них не
може утекти.
…Ніхто не знає,
що зачувши доню,
із найтемніших
лісових страхіть,
голодний і роз’ятрений
безсонням,
біжить на поміч
сніговий ведмідь.
Немає коментарів:
Дописати коментар