ти в ночі цій
стоїш як замок
не завойований
ніким
важкими кутаєш
димами
моїх замерзлих
вояків
он хтось приліг у
чорну затінь
меча поклавши в
головах
он дичиною над
багаттям
невірні смажаться
слова
а ранок туманами
блисне
траву підніме з
куряви
де полягло
розбите військо
під брамою твоїх
повік
Немає коментарів:
Дописати коментар