* * * *

Тут все непевне, як і ти...

Тебе хтось плакав та й облишив

у цій парчевій темноті,

де скрушно пахне лавровишня,

колись облишена ніким

серед подряпин і прогалин,

посеред рам, що всі віки

не за тобою сумували.

Вони спроквола, як відлуння,

колись зізналися стіні,

що горностаєва красуня

тебе покликала вві сні.