середа, 13 серпня 2014 р.

* * * *

Давнини мені хочеться і сивини.
Хай би баба прийшла, самокат прикотила.
Хай би птах розколошкував пір'я на крилах,
а вітрець розколошкував хмари над ним...

Хай дорога корів поведе до села,
бо яке те життя без корів по дорозі?
І без хати, що вікнами тягнеться в осінь?
І без баби, що ось самокат привела?

Щоб відро забриніло - відро ожило,
щоб туман молока обгорнув, як облога,
всі гіркі спориші і вечірню дорогу,

що одвіку корів повертає в село...
Ну а далі нехай... вже не буде нічого.

1 коментар:

  1. Прочитавши, знищити :)
    Для чого вона вмирає, ця поезія?, адже могла би жити:


    Давнини мені хочеться і сивини...

    Хай би баба прийшла, самокат прикотила.
    Хай би птах розколошкував пір’я на крилах,
    а вітрець розколошкував хмари над ним...

    Хай дорога корів поведе до села,
    бо яке те життя без корів по дорозі?
    І без хати, що вікнами тягнеться в осінь?
    І без баби, що ось самокат привела?

    Щоб відро забриніло — відро ожило,
    щоб туман молока обгорнув, як облога,
    всі гіркі спориші і вечірню дорогу,

    що одвіку корів повертає в село...

    ВідповістиВидалити