четвер, 4 грудня 2014 р.

* * * *

Скрипаль осінній – ні душі, ні тіні.
Ні стін, ні печі, а зима – за схлип.
Хіба що сни, та молоді, як вина,
сини в намітках облетілих лип.

Тікають пальці, бо ніхто не спинить.
Тікає все й не спиниться ніде.
Кому ж ті плечі, випростані в синє?
Кому те серце, нащось молоде?

Кому той сон, той переліт качиний?
Отой розліт упертої брови?..
А голова вже впала на коліна...
І мурашва налізла в рукави...


Немає коментарів:

Дописати коментар