Настурція

Настурція – розкрита, мов гортань.

Настурція – крихка, мов попелиця –

переміряє пружками із ситцю

дороги від катівень до світань.

Я весь її – від тіла – догола:

всі краєвиди, висмикнуті з музик,

всі марення – невизнані медузи –

до золотого туляться стебла.

Там літо є, що зроду не мине.

Там час, як пристань, вимощений хитко.

Там передніч заплющується квітка

і від пітьми заслонює мене.