вівторок, 12 травня 2015 р.

* * * *



На темні вікна осідає пил.
Гроза надходить – і не спиться дітям.
То спомини виходять із могил.
О, спомини, заблукані у літі...

У темноті сиди, не ворушись...
Гроза прийшла. У серці нахололо.
То спомини прошепотіли ліс
у безневинну рурку матіоли.

Їм так сьогодні легко, як завжди.
Їм так сьогодні тяжко. Ти не бійся.
Ти – провідник, ти паросток біди,
ти просто дощ, притулений до лісу.

Аж поки згинеш, стій на видноті.
Пиши на вікнах. Смійся і вигадуй,
як чорний хрускіт страчених життів
крізь матіолу слухає нащадок.

1 коментар:

  1. прегарно і майстерно (та Вам це уже не раз казали)

    ВідповістиВидалити