середа, 1 липня 2015 р.

* * * *

Дроти гудуть. Кругом усе зболіло.
І часу наче більше у добі.
І вже не страшно забувати тілом,
усе, що забувається тобі.

Помовчимо, нахилені до столу,
відринуті од власної ваги.
Такі холодні стали наші чола,
що перед ними нітяться сніги.

Снігам байдуже - хто кого не любить.
Сніги мовчать. Дроти гудуть, гудуть...
І синім пульсом затискає губи
нещирих поцілунків каламуть.

1 коментар: