І часу наче більше у добі.
І вже не страшно забувати тілом,
усе, що забувається тобі.
Помовчимо, нахилені до столу,
відринуті од власної ваги.
Такі холодні стали наші чола,
що перед ними нітяться сніги.
Снігам байдуже - хто кого не любить.
Сніги мовчать. Дроти гудуть, гудуть...
І синім пульсом затискає губи
нещирих поцілунків каламуть.
просто клас
ВідповістиВидалити