четвер, 2 липня 2015 р.

Ренуар



ми з ним розмовляли на віллі
у гіллі нас підслуховували невипадкові птахи
страху було багато
хоч і хотілося тут назавжди оселитись

його пальці скручені поліартритом
лежали на колінах німо
у сад заходили зими
з саду виходили зими

оживали скульптури Родена
все було голе нове безіменне
все казало:

– він – бог
він не слухає ваших криків
а тому роздягніться
одяг лишіть в альтанці
випрямте спину
втягніть живіт

він уже жде
він буває у гуморі тільки вранці
йому не потрібні ваші поклони
йому не потрібні ваші екстази
і ваші бездарні малюнки

його цікавить тільки юність
несіть йому юність
несіть




Немає коментарів:

Дописати коментар