вівторок, 18 серпня 2015 р.

* * * *



Траву скосили. Побілили школу.
З димами думи стали заодно.
І холодно, так нібито ніколи
вже не заснеш з відчиненим вікном.

На ринку вже не сваряться, не смітять,
не віддають останнє за дурняк.
А по дворах не так сміються діти
і від дощу ховаються не так.

І вся прозора, наче Мати Божа –
крізь чорний час і суєту людську –
на роздоріжжі хрестить перехожих
бабуська із пучками часнику.

Немає коментарів:

Дописати коментар