* * * *

забрів у ліс –

і раптом поточився  

й упав на самісіньке дно листопаду

а там уже все листом підтикане

а там уже все глодовими ягодами підсмикане

а там уже все мохом застелене

– лягай! – мовляв

лягав лякаючись

лежав і слухав

як надворі

туман із інеєм борюкалися

та людей гукали

як мороз обтинав косою

сережки на ліщині

як брехали натщесерце

собаки з висілку

лежав і бачив

як зима в дупло зазирала

костуром постіль ворушила

співала нявчала пугукала

тяглася поцілувати мене

білими губами глив