* * * *

Зимова дорога, дорога, дорога…

Усе проминає. Усе на бігу.

І тільки й лишаються вишиті Богом

Три чорні пір’їни на білім снігу.

Три чорні пір’їни, три слова у грудях,

Колючий палючий невипитий мед.

А так, як було, вже довіку не буде –

Розчахнута груша, високий замет.

Де ми квітували, де ми шумували,

Важкими губами вдарялись об суш,

Всього було доста, всього було мало –

І хліба, і меду, і серця, і груш.

Дорога, дорога. То полем, то лугом  –

У сутінь крислату, у вічну тайгу.

…І марно підняти силкується хуга

Три чорні пір’їни на білім снігу.