З Іннокєнтія Аннєнского. Листки

Усе тьмяніш на білім тлі

Небесна світиться лампада,

І в переквітлому гіллі

Тремтять зигзаги листопаду.

Кружляє листя, шелестить,

Зливатися не хоче з прахом…

О, та невже це справді ти,

Все той же, нам знайомий страху?

Хіба ж у цю оманну яв

Наказ Творцевий не долинув?

Й нема ні зачину, ні спину

Тобі, моє бентежне я?

Текст оригіналу:


ЛИСТЫ

На белом фоне все тусклей

Златится горняя лампада,

И в доцветании аллей

Дрожат зигзаги листопада.

Кружатся нежные листы

И не хотят коснуться праха...

О, неужели это ты,

Все то же наше чувство страха?

Иль над обманом бытия

Творца веленье не звучало,

И нет конца и нет начала

Тебе, тоскующее я?