З Ніколая Клюєва. Ліс

Утішний, мов орган. Тебе небесна сила

Приборкати грозу покликала з землі,

Подбати про живих, і мертвим у могили

Легкі незбутні сни навіяти вві млі.

Твоїх зеленохвиль прибій тисячоустий

Склепіннями душі несе примарний дзвін,

Як наче моряку, з тривогою і туском,

Із рідних берегів вертається уклін.

Як наче в брижі глиць ридають серафими,

І шум скорботних крил, і подих, і порив,

Про те, що Саваоф вбранням неопалимим

Од хижості людей тебе не заслонив. 

____________________________________

Текст оригіналу:


ЛЕС

Как сладостный орган, десницею небесной
Ты вызван из земли, чтоб бури утишать,
Живым дарить покой, жильцам могилы тесной
Несбыточные сны дыханьем навевать.

Твоих зеленых волн прибой тысячеустный,
Под сводами души рождает смутный звон,
Как будто моряку, тоскующий и грустный,
С родимых берегов доносится поклон.

Как будто в зыбях хвой рыдают серафимы,
И тяжки вздохи их и гул скорбящих крыл,
О том, что Саваоф броней неуязвимой
От хищности людской тебя не оградил.