четвер, 29 березня 2012 р.

З Осіпа Мандельштама. Мій тихий сон, супокій щохвилинний...


Мій тихий сон, супокій щохвилинний –
Мій невідомий, мій чаклунський ліс,
Там шерехи приглушені ялинні,
Там шовковисті шепоти завіс.

В бездумних стрічах, в туманах полемік,
На розстані здивованих очей
Той шерех знов, зникомий, напівтемний,
Під попелом зникає і тече.

А вже туман
ом одягає лиця,
І слово завмирає на вустах.

Здається – крила зляканої птиці

Майнули у звечірених кущах.  
______________________________

Текст оригіналу:


* * * *
Мой тихий сон, мой сон ежеминутный —
Невидимый, завороженный лес,
Где носится какой-то шорох смутный,
Как дивный шелест шелковых завес.

В безумных встречах и туманных спорах,

На перекрестке удивленных глаз
Невидимый и непонятный шорох
Под пеплом вспыхнул и уже погас.

И как туманом одевает лица,

И слово замирает на устах,
И кажется — испуганная птица
Метнулась в вечереющих кустах.

1 коментар:

  1. Якось не випадало читати українських перекладів російської поезії, бо зростала на оригіналах. І навіть не уявляла, що вони можуть звучати так природно і гарно. Дякую, Сергію!

    ВідповістиВидалити