З Осіпа Мандельштама. На блідо-голубій емалі...

На блідо-голубій емалі, -

Яка можлива лиш у квітні, -

Берези віття підіймали

І вечоріли непомітно.

Дрібні відточені узори,

Тонка напівпрозора сітка,

Немов на синьому фарфорі

Малюнок ажуровий світить, -

Коли його художник милий

Виводить на склянистій тверді,

В осягненні хисткої сили,

У забутті сумної смерті.

 _________________________________

 Текст оригіналу:

     На бледно-голубой эмали,

     Какая мыслима в апреле,

     Березы ветви поднимали

     И незаметно вечерели.

     Узор отточенный и мелкий,

     Застыла тоненькая сетка,

     Как на фарфоровой тарелке

     Рисунок, вычерченный метко,--

     Когда его художник милый

     Выводит на стеклянной тверди,

     В сознании минутной силы,

     В забвении печальной смерти.