А я сиджу під виноградом

А я сиджу під виноградом,

і дощ пройшов, і час минув.

А мати білять далину

і сушать білі простирадла.

А я сиджу. Гілки, роса

торкаються, лоскочуть комір.

А мати все не йдуть додому,
а білять, білять небеса.

І що я матері? Що я

цим безмірам, оцим безкраям?

Я сльози, мов росу, ковтаю.

Мене ковтає течія.

Не похопився, не прозрів,

яку вже є, несу ту душу,

де мати в божому дворі

давно вже хмари, хмари сушать.

2012.