середа, 13 березня 2013 р.

Тернова Магда

І.
урівень з риб’ячими губами квітів
і сонцем украденим із сорочого гнізда
по вівсяному килиму
йде вечірня Магда

села кидають їй услід людей
і хлюпають на плечі синьою темнотою
але вона ще не пробудилася
тільки дві величезні брили ворушаться в неї в кишенях
та вогняним диханням собаки за нею двояться

Магда спить
Магда обережно ступає
розсуваючи перед собою гори
але навіть не ворушиться попіл
у порожньому жертовнику її рота

і лише перисті хмари
та ластівка прибита цвяхом до стіни
бачать
як по терновому килиму
урівень з мовчазними людьми
йде Магда

ІІ.
дівчата в степу відрізають під корінь свої коси
і кидають під ноги собакам
а в кожній косі –
минає літо і суниці не втрапляють до жмень
а в кожній жмені –
сніг і марна дорога додому

Магда спить
Магда тягнеться ковилою
і вже потроху прочиняє вуста
аби собаки
змогли повечеряти й постелитися

Магда крадеться за юнаками
що купалися вночі
із крапель на їхніх спинах робить собі намисто
підпирає їхні вуста терновими патиками
ранить їх один об одного
і відпускає в село старими дідами
з мокрими сітями на плечах

поміж микол степанів і грицьків
світлою смугою
стоїть терновий Ісус
він руками перепиняє солоні чоловічі сльози
і наказує їм вертати назад
до теплих овечих кошар

а Магда вже прокидається
однаково й моторошно дивляться на неї
старі церкви
кланяється й падає навколішки перед нею
марна дорога додому

Немає коментарів:

Дописати коментар