пʼятниця, 8 березня 2013 р.

Ци Сі

о Ци Сі
сонце на твоїх литках
безконечне як прощання
сидиш ти на подушці хмелю
і скляними нігтями
лоскочеш тремтливого бога

за вікнами твоїми крутяться колеса
червоні сазани у твоїх ставках
співають про любов і небачені просвіти –
між тугою творення і твоїми обіймами

твоє око всевидяче як пес на ланцюгу
твоє дихання чутливе як мороз по шкірі
і нікуди подітися
од твого пронизливого мороку

стоять у порцелянових пагодах
одноденні твої печалі
і нащадки твої бджолами
мерехтять коло вух

Немає коментарів:

Дописати коментар