* * * *

                                           Галині Груць

бездонна падь ранковий дим

ще рано рано рано

ходім тепер ходім ходім

де місяць човном на воді

колише срібну панну

вона як вивірка в’юнка

дзвінка неначе ринва

вона нікому не така

бо ворожила по руках

циганові й попівні

ото її солодка мла

так пахне із фортеці

верба у неї з чересла

у неї крила від орла

а сива горличка мала

у неї замість серця

гуде гуде мисливський ріг

понад вечірні буки

якби я знав якби я міг

я б мабуть оленем прибіг

там де її весільний сніг

лягає вельоном до ніг

і зігріває руки