* * * *

Стара зима казками шепотить –

її не стишиш і не перепиниш.

І хто ти тут? Вже тільки спомин ти.

Хоч голоси, хоч падай на коліна

до цих шибок, обрамлених у сніг,

до цих слідів, що виповзли назустріч,

до пса, що он шкребеться об поріг,

і пустки, що нікого вже не пустить.