* * * *

сидів отак зеленим вухом слухав

вбирав у себе мучився любив

аж до воріт розквітлу завірюху

аж до очей закутаних бабів

хай ніч оця німа і непроникна

хай серце вже збулося на тепло

а вже Різдво поцілувало вікна

і на причілку співом проросло