* * * *

ще на городі поралась Явдоха

ще ткався хміль у неї на плечі

ще під вікном твоя сорочка сохла

а потім дощ сорочку намочив

ще під дощем вирівнювалось жито

ще ти ходив без слова як святий

і все хотіло впасти і напитись

твоєї молодої німоти

а потім раптом вікна потьмяніли

бджола зібрала в вузлики тепло –

то за городом змовились могили

щоб сніг ішов

щоб літа не було