ні дощів ні ряден
тільки осінь і плинь
на полотна земні
золоте мотовило
перетліле гниття
молодої ріллі
загрубіле шиття
що врізається в тіло
але то не для нас
то іще не по нас
ми по груди в
землі в картоплинні по груди
беремо несемо ще
не час ох не час
і такого нам ще
не було що не буде
ні борщів ані каш
ані хат во хмелю
хмаровиння того
що як мокрі полотна
не в’язалася
заполоч наша в петлю
і ключі домовин
не пливли у ворота
тільки серце комусь улягає услід
утікає кудись і
рятунку не просить
а його вже зове з
баговиння боліт
тяжко осінь зове тяжко слухає осінь
Немає коментарів:
Дописати коментар