пʼятницю, 4 листопада 2011 р.

З Ніколая Заболоцкого. Нічний сад

О сад нічний, затаєний орган,
Ліс довгих труб, віолончелей пристань!
О сад нічний, печальний караван
Дубів німотних і ялин тінистих.
Він цілий день зривався і шумів.
Був герцем дуб, тополя – потрясінням.
Листків сто тисяч, наче тіл в юрмі,
Переплелися в маревах осінніх.
Залізний Серпень в чоботях вузьких
Тримав велику тацю з дичиною.
І постріли гриміли подовкіл,
І птиці мертво падали на хвою.
І сад замовк, і місяць засвітив –
Упали вниз десятки довгих тіней,
І зграйки лип підносили персти,
Птахів ховали в плетивах рослинних.
О сад нічний, о бідний сад нічний,
О сон створінь, та як же в ньому гірко!
О спалахнулий раптом з вишини
Останній зойк розтрощеної зірки


Текст оригіналу:


Ночной сад
 
     О сад ночной, таинственный орган,
     Лес длинных труб, приют виолончелей!
     О сад ночной, печальный караван
     Немых дубов и неподвижных елей!
     Он целый день метался и шумел.
     Был битвой дуб, и тополь -- потрясеньем.
     Сто тысяч листьев, как сто тысяч тел,
     Переплетались в воздухе осеннем.
     Железный Август в длинных сапогах
     Стоял вдали с большой тарелкой дичи.
     И выстрелы гремели на лугах,
     И в воздухе мелькали тельца птичьи.
     И сад умолк, и месяц вышел вдруг,
     Легли внизу десятки длинных теней,
     И толпы лип вздымали кисти рук,
     Скрывая птиц под купами растений.
     О сад ночной, о бедный сад ночной,
     О существа, заснувшие надолго!
     О вспыхнувший над самой головой
     Мгновенный пламень звездного осколка!
     1936

Немає коментарів:

Дописати коментар