пʼятницю, 4 листопада 2011 р.

ПРО ПТАХІВ


у сірім небі літа сміх останній
під ним у сірім попелі тополі
і птахи у безмежному чеканні
збирають в ключ останні краплі волі

збирають в ключ останні насолоди
і кидають униз прощальним плачем
на тихі верби на холодні води
де може хтось побачить і пробачить

а скоро в сон а скоро в невідомість
а скоро в дні буденні і строкаті
назустріч вітер буйно лихословить
чого ж іще від осені чекати

летять у ніч без тіні суму й страху
і гублять клич в високім стоголоссі
мабуть отак уміють тільки птахи
настільки тонко відчувати осінь

1997р.

Немає коментарів:

Дописати коментар