пʼятниця, 4 листопада 2011 р.

Все той же двір, і та ж старенька хата


Все той же двір, і та ж старенька хата.
А за городом вечір догора.
А за двором шовковиця крислата,
що верховіттям небо підпира.

Все той же дощ, і небо сіре-сіре,
все ті ж у тебе очі голубі…
Але чомусь тобі я вже не вірю,
й чомусь тебе не можу розлюбить.

Одне і те ж… і ти приїдеш знову –
розбудиш те, що втихомирив час.
Одне бездумно вимовлене слово
високим муром стане поміж нас.

Одне і те ж, що зустріч – то розлука.
Усе недремне, тоскне і моє…
Та знову ти, мов виплекана з муки,
в моїй уяві чітко постаєш.

Один і той же я тебе кохаю,
одне й те саме серце завмира.
Й про наші біди потайки зітхає
за хвірткою шовковиця стара…

1997р.

Немає коментарів:

Дописати коментар