пʼятниця, 4 листопада 2011 р.

Багряне листя лине з висоти


Багряне листя лине з висоти,
й про щось таємне осені питає.
А осінь пише й надсила листи
тому, хто їх уже не прочитає.

Сади струсили вранішню росу,
сади не плачуть, сонечком облиті…
Береза заплітає у косу
останню нитку бабиного літа.

А води сплять в холодній глибині,
не йдуть русалки на нічні купання.
І що тепер лишається мені
у цім останнім золотім згасанні?

А що мені? Згрібати і нести,
і кидати в холонучі багаття
ніким ще не прочитані листи,
листи до невідомих адресатів.

Іще не раз здивується туман:
Чого ж тепло так довго не зникає?
Не йде зима – диви – не йде зима…
Вона листів од осені чекає…

1998р.

Немає коментарів:

Дописати коментар