пʼятниця, 4 листопада 2011 р.

З циклу "Яйце-райце". ВІВЦІ З ВУСАМИ


прямісінько з кавунової волоті
їжаками огуду сколоті
жужмом у жменю зібрані
ідуть на багаті села жебрати
то випросять то й украдуть
води з вітряка зерна з кізяка
де з рушника ружі де ломоти з крижів
хто знав а хто й не знав
та де їх тепер знайдеш
сльозою пасльону в дитячі вічка
вузликом в бабині мички
лічи не долічишся
і клич не докличешся
од стежки до хвіртки од хвіртки до двору
шукають собі поради
з груші їжаків трусять
вусами сойок ловлять
ой а у вусах же у вусах
дівки гойдаються на коромислі
кислі сколотини ллє молодиця
дороги й пороги гори й горби
тільки зовсім нікого там любить
горшки пощерблені вишні розчахнуті
і діти подейкують там нехрещені
вечорниці лежать у бабиних скринях
свині качаються  у піснях
страшно аж дуже
отож і ворушать вівці вусами
тяжко протяги провівають
дженгуристого молодця шукають
щоб визволив од наруги
та всі коні давно вже глиняні
всі шаблюки тепер очеретяні
а парубки наче зранку обметені
кавунові душі їдять
про війну балачки плодять
чекати від них нічого
ідуть вівці йдуть геть
ратички скалічені
спираються на паліччя
а подовкіл баба чорна
стукає кісткою в частоколи
казани здоровенні лудить
каже що завтра сонця не буде

2011р.

1 коментар:

  1. Оксана Думанська3 лютого 2014 р. о 15:04

    Треба сьому поетові дати нагороду за збереження живої української мови...

    ВідповістиВидалити