пʼятниця, 4 листопада 2011 р.

Зима сукно сріблясте вишива


Зима сукно сріблясте вишива,
Тримає бісер у холодних жменях.
Там, де під снігом сховані слова,
Немає місця музі Мельпомені.

Колись був сон пожовклого листка
В неправильно розкладенім багатті.
В давно вже перестиглих нагідках
Ходила осінь в зношеному платті.

Колись давно розколювалась синь
Під музику спадаючих каштанів.
Над чарівливим сумом безгомінь
Плели птахи мелодію останню.

Та вже зима в холонучім гіллі –
Високих віт заледенілий простір.
І ніде притулитися землі
Між згустками каштанової брості.

Лиш вітер у згасаючих танках
Зимі розкаже пізню таємницю:
Що десь, на ще неходжених стежках,
Живий каштан лежить у багряниці.

1998р.

Немає коментарів:

Дописати коментар