пʼятниця, 4 листопада 2011 р.

Не ріж косою і розлукою

Не ріж косою і розлукою!
І туманом очей не їж.
Я з чорно-ярою грязюкою
впаду у чоботи твої.

Я босі пальці цілуватиму,
зминай, товчи мене, товчи…
тут завтра весну засіватимуть
палкі розкуті сівачі.

Тобі за день вже так обридну я,
так пальці змуляю тобі –
ти витруси мене, безрідного,
навіки витруси з чобіт.

Я чув – тут завтра засіватимуть
весни весілля дві версти.
До ранку тутечки ховатимусь,
щоб може знову прорости.

Ти в поле вийдеш днем освяченим,
забувши те, що відбуло.

А раптом тут мене побачиш ти?
І поцілуєш у стебло!..

2007р.

1 коментар: