пʼятницю, 4 листопада 2011 р.

Вертали очі по глухих стежинах


Вертали очі по глухих стежинах,
качались руки в потолоччі трав.
І попросив хтось: „Тільки збережи нас”,
і квітку біля серця заховав.

Душа ще спала. Не хотіла, мабуть.
Світанок ляду сонцю відкривав.
Ще спали діти. І молилась баба
очам закритим, віям і бровам.

Нічого вже не снилося весною.
Ходили очі по торішній сніг.
Я памятаю як упала Троя
сріблястою краплинкою до ніг.

1999р.

Немає коментарів:

Дописати коментар