пʼятниця, 4 листопада 2011 р.

небо міряє кроки дощем


небо міряє кроки дощем
по асфальту іде невагоме
завелике і пяне від грому
і від безміру власних очей

мені музи прислали зірок
щоб із ними я був одинокий
це не крок це не крок це не крок
тільки погляд у напрямку кроку

це свобода і дивний зв’язок
між нудьгою і пізнім трамваєм
що натомлений перепливає
світлофори жасмин і бузок

цей пейзаж незнайомий зіркам
цей туман що над ним розпростерся
ці думки ця прозора рука
надто пізно простягнута серцю

2000р.

Немає коментарів:

Дописати коментар