четвер, 3 листопада 2011 р.

ВЕЛИКДЕНЬ

1
Прогулянка світлом і світлою повінню чомусь,
Бентежні музики давно розлучились навіки,
Їм треба до танцю, а гість невпинно базіка,
Назовсім забувши, чого він ішов із дому.

Та вже запізнився. І дуже солоно в роті.
І діти поснули, і нам не спиться неначе.
У темряві гілка про весну голосно плаче,
Бо та не приходить. Загрузла, певно, в болоті.

А втім - все як завжди. А просто нема трамваїв.
А чому нема? - Їх ще не придумали просто.
Додому на човні роз'їхались чорні гості.
Великдень. Чорти. Невпинно вода прибуває.

2
Отак, як завжди. І чортик малий прилине,
Як янгол. Як місяць. Я жовту їстиму паску.
Він трохи попросить. І я відповім: "Будь ласка".
Він візьме спочатку, а потім на землю кине.

Стоятиме мовчки. І буде столітній запах
Утоплених яблунь, які над ставком говіли.
Вони напливуть і затоплять нас цвітом білим,
А гілка одна чортеняті придавить лапу.
 
2000р. 

1 коментар: