четвер, 3 листопада 2011 р.

ТИ

назавжди залишаюся отут
в низовині незвітрених ще квітів
мій біль останній перетнув екватор -
шукав Тебе а Ти не полетиш

Тобі звіряю смуток що настав
ділю з Тобою ночі у кюветі
де з камені народжується світло
й ніколи не псується бо пусте

зав'яз мій дух в очах Твоїх кімнатних
гранчастих ніби склянка і блакитних
а лютій неприв'язаній душі

втекти од Тебе не стає талану
так змерзлі птахи з озера не линуть
так я втікаю з кожного вірша

 2001р. 

Немає коментарів:

Дописати коментар