дід мій зовсім заснув

дід мій зовсім заснув

над газетою

за окулярами

очі трохи не сплять

прозрівають весну

як тоді

під хустками

в полянах

процвіли небеса

і над дідом зійшли

старечі

десь були

десь були

його діти

короткі речення

поставали крапки

до хрестів аж вітри

оглядаються

хтось тут рано лежить

чийсь тут голос

і досі вчувається

дід сміється вві сні

без крапок

він такий замріяний

він не тут

я не тут

я з тобою у Києві

я згораю

він спить

і газета

лежить як ожеледь

і торкнуть його руку

неможливо мені

не можу я

дід собі

я собі

тільки хата

ще трохи зближує

в мене серце дзвенить

в нього серце

як нива вижата

окуляри не сплять

окуляри

такі великі

зараз хтось би

прийшов

тільки більше

нікого

кликати

2007р.