середа, 2 листопада 2011 р.

дід мій зовсім заснув


дід мій зовсім заснув
над газетою
за окулярами
очі трохи не сплять
прозрівають весну
як тоді
під хустками
в полянах
процвіли небеса
і над дідом зійшли
старечі
десь були
десь були
його діти
короткі речення
поставали крапки
до хрестів аж вітри
оглядаються
хтось тут рано лежить
чийсь тут голос
і досі вчувається
дід сміється вві сні
без крапок
він такий замріяний
він не тут
я не тут

я з тобою у Києві

я згораю

він спить

і газета

лежить як ожеледь

і торкнуть його руку

неможливо мені

не можу я

дід собі

я собі

тільки хата
ще трохи зближує

в мене серце дзвенить
в нього серце
як нива вижата
окуляри не сплять
окуляри
такі великі
зараз хтось би
прийшов
тільки більше
нікого

кликати

2007р.

Немає коментарів:

Дописати коментар