З Маріни Цвєтаєвої. Сьогодні тануло...

Сьогодні тануло, сьогодні

Весь день стояла при вікні.

Думки тверезі і вільготні –

Все вгамувалось у мені.

Чому, не знаю. Тільки мабуть

Душа стомилася вкінець.

І якось рук уже не вабив

Той бунтівливий олівець.

Отак простояла – в тумані –

Немов чужа добру і злу.

І тільки палець барабанив

Тихенько по дзвінкому склу.

Душа не гірша і не краща

За перехожих у вікні,

За небеса, що впали нащось

У ці калюжі срібляні.

За птаху, що летіла низько,

За пса, що біг собі кудись.

І навіть вулична артистка

Не довела мене до сліз.

Отак душа потроху й звикла

До забуття за довгі дні.

Якесь-то почуття велике

Сьогодні тануло у ній.

 _____________________________

Текст оригіналу:

* * * *

Сегодня таяло, сегодня
Я простояла у окна.
Взгляд отрезвленной, грудь свободней,
Опять умиротворена.

Не знаю, почему. Должно быть,
Устала попросту душа,
И как-то не хотелось трогать
Мятежного карандаша.

Так простояла я — в тумане—
Далекая добру и злу,
Тихонько пальцем барабаня
По чуть звенящему стеклу.

Душой не лучше и не хуже,
Чем первый встречный — этот вот,
Чем перламутровые лужи,
Где расплескался небосвод,

Чем пролетающая птица
И попросту бегущий пес,
И даже нищая певица
Меня не довела до слез.

Забвенья милое искусство
Душой усвоено уже.
Какое-то большое чувство
Сегодня таяло в душе.