ти дивишся метеликом у квітку
вона тобі велика ніби паща
де кожна квадратованаклітина
тебе від тебе віддаляє
і заразом в тобі росте
передчуттям приреченням обманом
ти їстимеш пилок вістиму смерть
а я дивитимусь на тебе мовби
набіг пейзаж ударив очі…
…забрав до себе
і віддаляється
стікає зайвина
сльозами
пензлями
пергою
2007р.
Немає коментарів:
Дописати коментар