1
їх троє було
червоних
на ружах стояли
сонце клювали
золотилися
стояв дід на межі
сіяв дід самосад
у пшеницю заходив
перами
підперізувався
лягав дід у дворі
головою в поріг
ногами до
колодязя
дереза його крала
а що старший квіт
обтинав
середульший листя
обшморгував
наймолодший
коріння рвав
вставав дід у
дворі
та куди тій горі
та шапкою об
землю кидав
аж у колодязі гупало
сідав дід на
ослін
трьома гребенями
смерть розчісував
2
так вона і пішла
кавуновий огуд за
нею всох
і відра поржавіли
дід соняхи
посадив
щоб на грядку
виходили
дорогу їй
перепиняли
дід хустку бабину
витяг
і на корбі зав’язав
хай тільки хтось
до двору
а вона як
залопотить
а дід уже й тут
бородою наосліп
кухвайкою наопаш
чоботами навпаки
а півні йому косу
несуть
3
було в діда троє
синів
кучерявих литих
полив’яних
дівчата до них
сокоріли в
осокорах
та ж біда
що не перуть їм
сорочки
то й утоплять
що не вплетуть
ромену в кучері
то й пов’яне
що не шиють їм
рушника
то ружі на ньому
чорніють
а ружі чорніють
а колодязь гухкає
а хата очима в
землю дивиться
дід на Бога
страшно Господи
а Бог свічкою
затуляється
як пішли сини
а дід назирці
за двадцять верст
чорні пера
знайшов і закопав
за тридцять білі
а за стонадцять
золоті
загорнув у землю
поцілувавши
та й пішов додому
та й повис на
тину
порожнім глеком
довго вітер у
ньому сміявся
4
так і живе триста
літ
сидить біля
колодязя
на ослоні
торкається хустки
поки очима у воду
дивився
поки вода очі й
забарала
поки лягав ліктем
на цямрину
поки вріс лікоть
мов дід а немов
колодязь
вода у ньому
мертва блищить
кругом тумани
ходять
а пішли вже з
нами
дід сміється
чорта вам лисого
тепер я не встану
душа дідова
полотном на
колінах лежить
на весну
зацвітає чорними
ружами
місяць над ними
ножем висить
хоче зрізати
дереза руки
простягає
заглушити хоче
ще й тумани йдуть
заморозити
півні горло
деруть
півні шпорами
тнуть
півні крилами б’ють
не дають
не дають
2009р.
Немає коментарів:
Дописати коментар