приходиш ти немов посвята
немов продовження природи
тебе шукає й не знаходить
моя душа в дужки узята
бо ти приходиш у безчасся
байдуже досвіду й заслуги
обмежене гучанням власним
не чуєш совісті і туги
ревниве праведності й міри
єдиним випадком крилате
закуте в нечутливі лати
своєї сяючої шкіри
ти барабани богом повниш
і намагаєш приструнчити
мою послідність і гріховність
до кроків сяючої цитри
але душа в дужки заперта
не визнає гучних збагачень
і в переможнім герці бачить
судоми страдницької смерті
2005р.
Немає коментарів:
Дописати коментар