У силу звички я по саду йду

У силу звички я по саду йду.

Високі трави – саду по коліна.

Я хочу Вас зустріти у саду –

Безповоротну, світлу і нетлінну.

Прозорий Гамлет ще не любить слив –

Цим додає Офеліям роботи.

Я Вас в саду давно уже зустрів,

Нетлінну, світлу і безповоротну.

Сковорода під грушею сидить,

І пише нам рецепти довголіття.

Я Вам несу у кухлику води,

В кишені вишень, а у серці – літа.

А Ви уже не дуже молода,

І Ваші води трохи вже студені,

Під грушею сидів Сковорода –

Він груш не їв – були іще зелені.

Тепер – достигли. Виснуть на гіллі,

І падають – на горбик, у травичку,

Той горбик – Ви. Там трави – до колін.

     І я – по саду… тільки в силу звички.

2000р.