четвер, 3 листопада 2011 р.

У силу звички я по саду йду


У силу звички я по саду йду.
Високі трави – саду по коліна.
Я хочу Вас зустріти у саду –
Безповоротну, світлу і нетлінну.

Прозорий Гамлет ще не любить слив –
Цим додає Офеліям роботи.
Я Вас в саду давно уже зустрів,
Нетлінну, світлу і безповоротну.

Сковорода під грушею сидить,
І пише нам рецепти довголіття.
Я Вам несу у кухлику води,
В кишені вишень, а у серці – літа.

А Ви уже не дуже молода,
І Ваші води трохи вже студені,
Під грушею сидів Сковорода –
Він груш не їв – були іще зелені.

Тепер – достигли. Виснуть на гіллі,
І падають – на горбик, у травичку,
Той горбик – Ви. Там трави – до колін.
     І я – по саду… тільки в силу звички.

2000р.

Немає коментарів:

Дописати коментар