четвер, 3 листопада 2011 р.

Клени стоять розгублені


Клени стоять розгублені
сині вогні мостів
сосни зітхають зрубані
як я цього хотів
щоб ні дощу ні дощику
тільки сніжинок сад
вугільним зламом почерку
в небі птахи висять
вічний спокійний азимут
дерево квітка сад
вечір казки розказує
в глухість вишневих хат
мріють про море вулиці
рученьки їм болять
верби як завжди журяться
діти як завжди сплять

2000р.

Немає коментарів:

Дописати коментар