Клени стоять
розгублені
сині вогні мостів
сосни зітхають
зрубані
як я цього хотів
щоб ні дощу ні
дощику
тільки сніжинок
сад
вугільним зламом
почерку
в небі птахи
висять
вічний спокійний
азимут
дерево квітка сад
вечір казки
розказує
в глухість
вишневих хат
мріють про море
вулиці
рученьки їм
болять
верби як завжди
журяться
діти як завжди
сплять
2000р.
Немає коментарів:
Дописати коментар